Синє-присиніє небо,над моєю головою, як подивлюся на нього, думаю, що пропливаю я рікою... То думаю, що небо, то великий парус, парус корабля життя, який пливе вперед, та що його чекає, ще не знаю я...
Сьогодні маленька Софійка малювала космічне небо! Чи є щось прекрасніше за небо, усіяне зорями? Зорі… Вони милі і привітні, радіють разом з нами, а іноді здаються холодними і недосяжними. А стрункі сосни стоять , мов сторожа...Яка зимова тиша!!!
Отже, космічне майбутнє для людини — це реальність.
Немає коментарів:
Дописати коментар